Сторінка психолога

Останнім часом все частіше піднімається тема тривожності у батьків про те, чи правильно вини все роблять, чи не допускають помилок у вихованні. Разом з тривожністю часто проявляються за високий рівень відповідальності, а як наслідок і відчуття провини. Знайшла цікаву статтю з цього приводу.
“Чим більше я розмірковую про дитячому розвитку, тим спокійніше мені стає.
Від батьків не так-то багато й вимагається. Якщо зібрати в купу всі сучасні дослідження і сконцентруватись на головній думці, вона буде такою: не тисніть.
Справа в тому, що у дитини існує вбудований механізм пошуку саме тих занять, яких вона в даний момент потребує. Потребує для гармонійного розвитку, між іншим, а не щоб насолити оточуючим.

• Дитина нудьгує і тиняється? Це корисно, скажуть вам фахівці, дістаючи беруші. Це пошук творчості, сприятливий простір для пізнання.
• Він плаче і сякається вам на одяг? Прекрасно, виплакування сліз марності вчить адаптуватися і переживати фрустрацію. (Ньюфельд)
• Він фарбує у ванній підлогу? Енергія відваги в поєднанні з творчим пошуком, перші кроки в живописі. Без періоду каляки-маляки маленький дослідник не навчиться копіювати прерафаєлітів і Масяню.
• Він риється в смітнику? Необхідний етап розвитку. Пізнанняіншого боку дорослого світу. (Осорина)
• Трощить старий, знайдений на тій же смітнику диван? Чудово—виплеск агресивної енергії.
• Безглуздо крутиться на карусельках? Ага, вивчає окружності, розробляє вестибулярний апарат. (Улла Кіслінг і Джин Айрес)
• Загорнувся в ковдру і не виходить звідти? Взагалі клас – створення кокона затишку, важливе завдання сенсорної інтеграції. (там же)
• Стукає палицею по каструлі? Розумниця – створює ритмічний малюнок, робота, без якої неможливо сприймати музику в дорослому віці.