Type

ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1. Любіть дитину. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте дитині
   місце в сім’ї.
2. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки! Нехай цікава книга буде найкращим дарунком для Вашої дитини.
3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову і спонукайте до мислення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
4. Дозволяйте дитині малювати, клеїти, вирізати, ліпити. Це розвиває її творчу уяву.
5. Організовуйте сімейні екскурсії, екскурсії по місту, походи з обов’язковим спільним обговоренням.
6. Надайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не розкішному одягу.
7. Обмежте перегляд телепередач, роботу за комп’ютером до ЗО хвилин на день. Вчіть дитину вибирати корисні телепередачі для перегляду, правильно розподіляти свій час.
8. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички.
9. Не робіть з дитини лише споживача. Хай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.
10. Ознайомте дитину із родовим деревом. Навчіть її турбуватися про менших, старших, хворих.

the title here

Поради батькам

Як підвищити самооцінку дитини:

 1. Завжди підкреслюйте  все добре й успішне, що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує її стан; не чинить тиск на підлітка,

 2.Не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;

 3 Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

 4. Приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

 5. Підтримуйте самостійні прагнення дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

 6. Слід тактовно і розумно підтримувати усі починання своєї дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішності власної діяльності.

Як поводитись, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай:

 1.    Станьте дитині другом, якому можна довіряти.

 2.    Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

 3.    Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних.

 4.    Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.

 5.    Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте  прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менше загрозливими, аніж складні  запитання.

 6.    Спрямовуйте розмову у бік душевного болю.

 7.    Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини.

 8.    Надайте дитині можливість знайти свої власні відповіді, навіть якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із ситуації.

 9. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає.

Type the text here